Про нас

Глава I. Фундатор

Витоки та постать О.К. Горчакова

Витокам й створенню ендокринної хірургії в м. Києві початок поклав відомий лікар, доктор медичних наук, професор, О.К. Горчаков.

Горчаков Олександр Кирилович, після закінчення Краснодарської гімназії в 1918 році, поступив в Харківський медичний інститут. В 1924-1932 р. він працював спочатку лікарем–ординатором, а потім головним лікарем в сільських та районних лікарнях Харківської області.

О.К. Горчаков удосконалив теоретичні та практичні навички, сформувався як кваліфікований хірург, набув досвід адміністративної роботи. Одночасно з лікувальною та педагогічною діяльністю О.К. Горчаков проводив значну наукову роботу.

Хроніка досягнень

1937—1938

Захистив кандидатську дисертацію на тему «Пластика сальником черевної порожнини», 25.06.1937 р. йому була присуджена вчена ступінь кандидата медичних наук, 11.11.1938 р. він отримав атестат доцента.

1940

О.К. Горчаков працював в Харківському окружному військовому шпиталі помічником начальника шпиталю.

1950—1951

З 10.04.1950 р. його було призначено директором Київського медичного стоматологічного інституту та за сумісництвом професором кафедри хірургії Київського медичного інституту. В тому ж році він захистив докторську дисертацію «Про патогенез і лікування шоку». 16.12.1950 р. йому була присуджена вчена ступінь доктора медичних наук, 10.01.1951 р. - наданий диплом професора.

Глава II. Епоха інновацій

Від кафедри до головного центру країни

З 1951 року О.К. Горчаков був завідувачем кафедри хірургічних хвороб стоматологічного інституту, виконував обов'язки головного ендокринолога МОЗ УРСР. З 01.03.1955 р. після об'єднання Київського медичного стоматологічного інституту з Київського медичного інституту, О.К. Горчаков очолив кафедру хірургії стоматологічного факультету Київського медичного інституту.

"О.К. Горчакову належить більше ніж 70 наукових статей, в яких висвітлюються питання ендокринології та інші проблеми в галузі хірургії. Перші праці були присвячені питанням фізіології та патології прищитободібних залоз і їх зв'язку з іншими залозами."

В працях О.К. Горчакова узагальнений значний досвід стосовно питань етіології та патогенезу зобової хвороби. Ним удосконалена методика радикальної операції субтотальної струмектомії. О.К. Горчаков був висококваліфікованим спеціалістом в різних галузях ендокринноі гінекологіі та хірургії ендокринної системи. Очолювана О.К. Горчаковим хірургічна клініка перетворилась на головний центр ендокринологічної хірургії в Києві та в Україні завдяки значному хірургічному досвіду Олександра Кириловича.

4000+

операцій на щитоподібній залозі виконано О.К. Горчаковим з позитивними результатами.

2000

операцій щорічно виконували в клініці протягом 10 років (з них 500 — при захворюваннях щитоподібної залози).

Протягом кількох років О.К. Горчаковим та його співробітниками було прооперовано багато хворих з Києва та правобережної України з різними формами зобу та базедовою хворобою. Ним створена нова патогенетична класифікація зобної хвороби, яка була затверджена VIII з'їздом хірургів України.

Вперше в Україні: Відбулось застосовання радіоізотопів. В СРСР вперше почали лікувати хворих з токсичним зобом з використанням радіоактивного йоду (А.К. Горчаков, М.П. Черенько, 1955).

За короткий час у клініці було налагоджено вивчення патології щитоподібної залози та надниркових залоз, різних видів обміну за наявності базедової хвороби та зобу (В.М. Пархоменко, А.П. Степаненко, Т.Г. Романова, О.Н. Люлька, М.П. Черенько, М.П. Отенко, П.О. Огній, І.В. Комісаренко, Р.А. Бетельман, О.А. Бенікова, Н.В. Ромашкан та ін.).

Державний масштаб та наукова мрія

Під керівництвом О.К. Горчакова в Києві та багатьох центрах організовані протизобні диспансери, в яких виявляли, лікували та проводили профілактику зобу та інших ендокринологічних захворювань, зокрема - цукрового діабету. У подальшому ці диспансери були перетворені на ендокринологічні.

Разом з видатним вченим Київського медичного інституту професором А.Е. Лур'є, головним акушером-гінекологом МОЗ України, О.К. Горчаков вперше почав проводити лабораторне дослідження і лікування патології клімаксу. Олександр Кирилович сподівався створити в Києві Інститут ендокринології, оскільки розумів, що в умовах кафедри складно проводити наукову та лікувальну роботу, яка б відповідала світовим дослідженням.

Як головний ендокринолог МОЗ України, О.К. Горчаков зробив значний внесок в успішну боротьбу з зобовою хворобою. Особливо багато він допомагав органам охорони здоров'я Закарпаття, Івано-Франківської, Львівської та інших західних областей України. Під його керівництвом більше 20 співробітників успішно захистили дисертації (серед них три докторські - М.П. Череньком, І.В. Комісаренком, Н.В. Ромашкан).

Державне визнання

За видатні досягнення в хірургії О.К. Горчакова було обрано членом Всесоюзного товариства хірургів та заступником голови правління Наукового товариства хірургів України.

17.03.1954 — заслужений діяч науки України.
09.08.1954 — орден Леніна.

О.К. Горчаков вів велику консультативну роботу в ряді клінік Києва і до останнього дня життя не припиняв активну хірургічну діяльність. Помер 11.08.1960 року. Посмертно присвоєно звання лауреата Державної премії України.

Глава III. Продовження традицій

А.П. Степаненко: Новатор та вчений

Один із перших в країні, хто розробив та впровадив у практику унікальні способи лікування та діагностики, що стали фундаментом сучасної ендокринології.

А.П. Степаненко розробив та впровадив в практику спосіб лікування гіпопаратиреозу методом підсадки кісткових гомотрансплантантів та тиреолімфографію для диференціювання діагностики різних форм зоба. Один із перших запровадив для лікування токсичного дифузного зоба радіоактивний йод.

Також, А.П. Степаненко розробив методики діагностики і лікування раку щитвидної залози, аутоімунного тиреоїдиту, багатовузлового зоба. Як і О.К. Горчаков, А.П. Степаненко є автором більше 70 наукових робіт по проблемі патології щитовидної залози.

Шлях у медицині

1950 — 1953

Свій шлях в медицині А.П. Степаненко почав ще в 1950 році, коли був зарахований на посаду клінічного ординатора кафедри хірургіі в Киівському медичному Стоматологічному Інтитуті. У 1953 р. переведений на посаду асистента кафедри хірургіі, згодом став доцентом.

1955

Ним написана дисертація на тему "Вплив оперативного лікування деяких форм зобної хвороби на стан антитоксичної функції печінки і вміст калія і кальція в сировотці крові”.

1985 — 1988

За його ініціативою в 1985 році було створено хірургічне ендокринне відділення на базі № 3. В 1988 році він був призначений завідуючим хірургічного ендокринологічного відділення на базі Центральноі районноі клінічноі лікарні Дніпровського району м. Києва.

Еволюція КМКЕЦ

Розбудова спеціалізованої допомоги

За ці роки А.П. Степаненко отримував безліч подяк за високі показники в науковій та суспільній роботі. У 1993 р. був принятий на посаду замісника директора по лікувальній справі.

Коли за ініціативою М.В. Гульчія був створений КМКЕЛ у 1998 році, А.П. Степаненко очолив відділення ендокриної хірургії.

Згодом, вже на базі КМКЕЛ № 16, в 2001 році, А.П. Степаненко був зарахований на посаду завідуючого хірургічного ендокринологічного відділення. З 2008 – 2014 р. він працював завідуючим відділення ендокринноі хірургії КМКЕЦ.

Наукова школа

Плеяда вихованців

Учнями А.П. Степаненка є видатні лікарі та науковці:

М.В. Гульчій, Н.П. Романова, О.П. Демидюк, терапевт А.П. Озірська, А.В. Сташук, І.Б. Сай, Б.П. Грубник, Є.С. Кущаєва, О.О. Левітас, Л.Г Василенко, М.О. Роберман, доцент Б.Г. Корвацький, Н.Й. Романюк, В.А. Куценок, В.С. Кульбака, С.М. Цимбалюк, П.Ю. Маляревський, О.Б. Олійник, О.А. Тонковид.

Сьогодні вони впроваджують нові технології та демонструють високоякісну спеціалізовану роботу в ендокринній хірургії в Київському міському клінічному ендокринологічному центрі.

Глава IV. Сучасний етап

Професійна і творча естафета

Сьогодні з упевненістю можна констатувати, що створення в 2007 році КМКЕЦ - є гідним продовженням давніх традицій ендокринної медицини як в м. Києві зокрема, так і в Україні загалом.

Не буде перебільшенням зазначити, що професійну і творчу естафету від славетних попередників підхопив і хірург-ендокринолог, Заслужений лікар України Микола Васильович Гульчій.

Саме завдяки його ініціативі та наполегливості, починаючи з 1993 року було пройдено кропіткий шлях від створення Київського міського центру хірургіі та реабілітаціі хворих з патологією щитовидноі залози, потім Киівської міської клінічної ендокринологічної лікарні, до сучасного клінічного ендокринологічного центру, що надає високоспеціалізовану медичну допомогу пацієнтам на основі сучасних досягнень у сфері медицини.

Наукова та міжнародна діяльність

КНП «КМКЕЦ» є також навчальною і науковою базою Національного державного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, відділу ендокринної гінекології ДУ і ПАТ НАМН України.

КНП «КМКЕЦ» наразі співпрацює з ДУ «Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», НДІ молекулярної біології та генетики, ДУ «Інститут нейрохирургії ім. акад. А.П. Ромоданова, ДУ національним Інститутом раку МОЗ України, Київським міським клінічним онкологічним центром, Університетською клінікою м. Стокгольм, Швеція. В 2011 році за ініціативою М.В. Гульчія до КМКЕЦ був приєднаний Киівський міський клінічний ендокринологічний диспансер.

Світові досягнення в хірургії

З ім’ям Миколи Васильовича пов`язані й світові досягнення в сучасній ендокринній хірургіїї. Так, з 2002 року ним почав застосовуватися новітній метод боротьби зі злоякісними новоутвореннями під час операцій на щитоподібній залозі — кріодеструкція.

А в 2013 році, вперше у світовій практиці, М.В. Гульчій застосував інший новітній метод боротьби із злоякісними новоутвореннями – електрозварювальну технологію на електрохірургічному апараті ЕК В 3-300 – ПАТОНМЕД, завдяки якій вдається швидко та безкровно здійснювати розділення тканин, мобілізацію органів та судин, видалення пухлин.

Слід також зазначити, що в Центрі, вперше в Україні, було впроваджено в практику 100 % експрес патогістологічних досліджень під час операцій, та одним із перших була впроваджена в практику тонкоголкова аспіраційно-пункційна біопсія щитовидної залози під контролем ультразвукової діагностики, що покращує діагностику пухлин.

Більше про структуру й досягення фахівців КМКЕЦ в галузі ендокринології можна озайомитись з інших матеріалів сайту.

Додамо лишень, що останні роки Центр впевнено тримає лідерство практично з усіх показників по успішному супроводженню, консервативному й оперативному лікуванню ендокриннозалежних хворих не тільки м. Києва, а й усієї України.

Київський міський клінічний ендокринологічний центр. Історія створення й сьогодення

Створення Київського міського клінічного ендокринологічного центру - є логічним й природнім продовженням давніх традицій ендокринноі медицини в м. Києві.

Ще в далекому 1989 році, відносно молодий, але амбітний хірург-ендокринолог Микола Гульчій, повернувшись зі стажування в Сполучених Штатах Америки, поставив собі за мету створення в Києві ендокринологічного центру, який би за якістю, модерновістю та охопленням широкого спектру медичних послуг в ендокринній сфері не поступався кращим закордонним зразкам. Щоб досягнути такого формату довелось пройти тривалий шлях довжиною в 15 років й оволодіти чималим організаційним досвідом. Так, у 2007 році в м. Києві з`явився, нарешті, не просто новий медичний заклад, а одна з провідних в Україні медичних установ в галузі ендокринології, яка має наразі беззаперечний авторитет як у вітчизнянному медичному просторі, так і за кордоном.

Хронологія розвитку

Перший камінчик на цьому шляху було закладено в 1993 році, коли на базі лікарні № 3, за ініціативою М.В. Гульчія, був створенний Киівський міський ценр хірургії та реабілітації хворих з патологією щитовидної залози. Також було створено кабінет УЗД та патогістологічне відділення. В 1998 році М.В. Гульчій створює й очолює Киівську міську клінічну ендокринологічну лікарню, яка об'єднала в своєму складі Київський міський клінічний ендокринологічний диспансер та Киівський міський центр хірургії та реабілітації хворих з патологією щитовидної залози (на базі лікарні № 3).

Згодом, в 2001 році, після ліквідації Київської міської клінічної ендокринологічної лікарні, Киівський міський центр хірургії та реабілітаціі хворих з патологією щитовидноі залози в повному складі був переведенний на базу КМКЛ № 16. В цій лікарні були створенні спеціалізовані відділення:

відділення загальної ендокринної патології та обміну речовин (завідувач - лікар вищоі кваліфікаційної категоріі Замолотова Ксенія Олександрівна)

відділення реабілітації хворих з патологією серця та судин (завідувач - заслужений лікар Украіни, лікар-кардіолог вищої кваліфікаційної категорії, лікар-терапевт вищої кваліфікаційної категоріі, лікар-ендокринолог вищої кваліфікаційної категорії Павленко Ганна Петрівна)

відділення реабілітації хворих з патологією щитовидної залози (завідувач - лікар-ендокринолог вищої кваліфікаційної категоріі Грубник Тамара Юріївна)

анестезіологічне відділення з ліжками інтенсивної терапії (завідувач - лікар-анестезіолог вищоі кваліфікаційної категорії Максименко Петро Степанович)

Також на базі лікарні було створено вперше в Украіні міське спеціалізоване відділення патологіі клімаксу за ініціативою д.м.н., професора Татарчук Т.Ф. Сьогодні - це відділення ендокринноі гінекологіі, де проводиться діагностика, консервативне та хірургічне лікування дисгормональних розладів репродуктивної сиситеми у жінок.

Завідуюча відділенням - лікар акушер-гінеколог Мартиросова Тетяна Олександрівна.

В 2007 році, згідно рішення Киівськоі міськоі ради за №362/3/96 від 1 жовтня було створено Киівський міський клінічний еднокринологічний центр, а М.В. Гульчія призначено головним лікарем новостворенної установи. Згодом, 1 січня 2011 року до КМКЕЦ за його ініціативою було приєднанано Киівський міський клінічний ендокринологічний диспансер. Таким чином завершився кропіткий, але без перебільшення, ще один знаковий етап розвитку й традицій київської ендокринологічної школи.

Сьогодні КНП «КМКЕЦ» - це багатопрофільний медичний заклад, що надає висококваліфіковану спеціалізовану медичну допомогу, забезпечує амбулаторне та стаціонарне обслуговування районів міста Києва та інших регіонів України. Щорічний облік роботи Центру становить: понад 10 тис. пролікованих хворих, понад 80 тис. Консультацій, проведених спеціалістами, понад 2-х тис. операцій, з них - понад 300 операцій з приводу злоякісних новоутворень щитоподібної та прищитоподібних залоз. Виконується понад 40 тис. ультразвукових досліджень, понад 480 тис. лабораторних досліджень, з них до 40 тис. гормональних досліджень, понад 20 тис. патологогістологічних досліджень операційного та біопсійного матеріалу.